Полуниця — культура ніби проста, але насправді дуже “вимоглива”. Якщо дати їй правильний старт навесні, вона віддячить щедрим урожаєм. Якщо ж пропустити момент — отримаєте дрібні ягоди і слабке цвітіння.
Я для себе вже давно виробила просту схему догляду, і головний акцент у ній — саме травень, коли закладається майбутній урожай.
На початку сезону, коли грядка вже підсохла після зими і кущі починають активно рости, полуниці потрібен азот. Він відповідає за зелень, силу куща і загальний розвиток. Я зазвичай використовую або слабкий розчин сечовини, або настій коров’яку чи курячого посліду. Тут головне — не переборщити, бо зайвий азот дасть багато листя, але мало ягід.
А от найважливіший момент починається в середині — наприкінці травня, коли з’являються квітконоси. Саме тоді закладається кількість зав’язей. У цей період я переходжу на калій і фосфор. Найпростіший і доступний варіант — звичайна деревна зола. Настоюю її у воді і поливаю під кущ. Іноді додаю спеціальні добрива для полуниці, але зола працює не гірше.
Ще один невеликий, але дуже важливий прийом — позакореневе підживлення під час цвітіння. У цей час коріння вже не працює так активно, тому я обприскую кущі слабким розчином борної кислоти. Це значно збільшує кількість зав’язей і робить ягоди щільнішими та солодшими.
Коли полуниця починає червоніти, я повністю прибираю азотні підживлення. У цей період їй потрібен спокій і трохи золи для смаку та щільності ягід. Інакше плоди можуть бути водянистими і менш солодкими.
А вже після збору врожаю не можна забувати про ще один важливий етап — закладку майбутніх квіткових бруньок. Саме тоді я знову даю фосфорно-калійне підживлення або золу. Це впливає на те, скільки ягід буде наступного року.
Якщо коротко — успіх полуниці закладається не в момент збору ягід, а ще навесні. І травень тут грає ключову роль. Трохи уваги в цей період — і кущі віддячать вам великим, солодким і рясним урожаєм.