У середині літа герань часто сповільнює цвітіння, витягується та починає витрачати сили на утворення насіння. Щоб кущ не втрачав декоративності, у липні я регулярно видаляю всі зів’ялі суцвіття разом із квітконосами.
Що обов’язково роблю з геранню:
Квітконос не обриваю лише біля самої квітки, а акуратно зрізаю до місця, де він виходить зі стебла. Одночасно прибираю пожовкле листя та прищипую надто довгі пагони. Після цього герань починає формувати нові бутони, а кущ стає густішим.
Раз на 10–14 днів підживлюю рослину добривом для квітучих вазонів із перевагою фосфору та калію. Вношу його лише у вологий ґрунт, дотримуючись дозування на упаковці. Азотними підживленнями влітку не захоплююся — від них активно росте листя, але квітів стає менше.
Поливаю герань після підсихання верхніх 2–3 см ґрунту. Воду з піддона обов’язково зливаю, адже постійно мокре коріння може загнивати. За такого простого догляду кущ продовжує випускати нові суцвіття до осіннього похолодання.