Червень — це той самий момент, коли вже стає зрозуміло, що буде з огірками далі. Саме зараз вони або починають активно рости й радувати зав’яззю, або стоять красиві, зелені, з великим листям, а плодів — кілька штук. І знаєте, я колись теж робила типову помилку: думала, що чим більше всього підливати, тим кращий буде результат. Робила різні настої, годувала “чим є”, а потім дивувалася, чому листя гарне, а огірків не густо. З роками зрозуміла одну просту річ: у цей період огіркам потрібне зовсім інше живлення, ніж навесні. І відколи почала робити кілька простих підживок у правильний час — урожай став зовсім інший.
Найперше, що я роблю — це зольна підживка. Якщо чесно, без неї я тепер сезон навіть не уявляю. Саме після неї помітила, що огірочки виростають соковиті, хрусткі, не гірчать і не скидають зав’язь, коли раптом спека або холодні ночі. Роблю все дуже просто: беру склянку звичайної деревної золи, тільки важливо, щоб вона була від чистого дерева, а не від старих фарбованих дощок чи сміття. Заливаю літром гарячої води й залишаю настоятися приблизно на добу. Наступного дня доливаю води до повного відра і вже цим поливаю під корінь. Приблизно по пів літра або трохи більше під кожен кущ. І тут є один момент, який я свого часу зрозуміла на власних помилках: землю перед цим обов’язково треба полити звичайною водою. Якщо підживлювати по сухому ґрунту — можна зробити тільки гірше.
Ще — борна кислота. Особливо тоді, коли дивишся: квітів багато, все жовте, гарне, а огірочки чомусь не зав’язуються або зав’язі обсипаються. Раніше я нервувала й думала, що проблема в погоді чи сорті. А потім мені підказали, що огіркам може просто не вистачати бору. Тепер роблю так: беру 2 грами борної кислоти, спочатку розводжу в невеликій кількості гарячої води, бо в холодній вона нормально не розчиниться, а тоді вливаю у відро води. Іноді ще додаю трохи сульфату магнію, якщо бачу, що рослини виглядають слабшими. Обприскую листя або рано-вранці, або вже під вечір, коли немає палючого сонця. І чесно — різниця помітна. Через кілька днів зав’язі стає більше, а маленькі огірочки буквально починають рости один за одним.
Ще люблю просту дріжджову підживку. Вона, як на мене, більше працює не як добриво, а як хороший “поштовх” для землі й коріння. Після неї кущі стають міцніші, листя виглядає живішим, а рослина ніби оживає. Роблю її дуже просто: ложка сухих дріжджів, ложка цукру й літр теплої води. Все перемішую й залишаю постояти кілька годин у теплі. Коли суміш починає трохи пінитися — доливаю води до повного відра й поливаю під корінь. Але тут є одна річ, про яку часто забувають: через кілька днів після дріжджів я завжди даю золу або зольний настій, тому що дріжджі забирають калій із ґрунту.
Огірки не люблять, коли ми занадто стараємося. Їх легко “залюбити” підживками. Я ніколи не поливаю добривами в сильну спеку, не роблю цього по сухій землі й завжди дивлюся на саму рослину. Вона сама показує, чого їй бракує. Якщо краї листя світлішають — думаю про калій. Якщо квітів багато, а зав’язі мало — згадую про борну кислоту. А коли батоги слабенькі й ростуть мляво — значить, час трохи підтримати коріння. У мене цей підхід працює вже не перший сезон: огірків вистачає і на салати, і на закрутки, і ще рідним роздаю.