Після такого домашнього кетчупу магазинний уже не хочеться купувати. Він виходить густим без додавання крохмалю, має насичений томатний смак, легку яблучну кислинку та приємний аромат спецій. Минулого року я закрила багато баночок, але до весни залишилося лише кілька.
Інгредієнти:
Приготування:
Для кетчупу вибираю м’ясисті, щільні помідори з невеликою кількістю насіння та соку. Саме від сорту томатів значною мірою залежить густота готового соусу.
Помідори нарізаю великими шматочками. Яблука очищаю від серцевини, цибулю та часник — від лушпиння. Солодкий і гострий перець звільняю від насіння. Усі підготовлені овочі та яблука нарізаю й складаю у велику каструлю з товстим дном.
Ставлю каструлю на плиту та варю овочеву масу приблизно 1,5 години. Час від часу перемішую, а наприкінці приготування роблю це частіше, щоб овочі не пристали до дна.
Готову масу ретельно перебиваю занурювальним блендером до стану пюре. Потім проціджую або протираю її через сито, щоб відокремити насіння та залишки томатної шкірки.
Однорідне пюре переливаю назад у каструлю. Додаю сіль, цукор, корицю, солодку паприку, лаврове листя та гвоздику. Перемішую і варю на середньому або слабкому вогні ще 20–30 хвилин до бажаної густоти.
Під час уварювання кетчуп постійно перемішую, оскільки густа маса може приставати до дна та бризкати. Якщо накрити каструлю кришкою або зменшити вогонь, соус варитиметься трохи довше.
Наприкінці вливаю оцет, перемішую та проварюю кетчуп ще 2–3 хвилини. Після цього виймаю лаврове листя і гвоздику.
Гарячий кетчуп одразу розливаю у чисті стерилізовані банки та герметично закриваю стерильними кришками. Залишаю до повного охолодження, а потім переношу у прохолодне темне місце. Після відкривання банку зберігаю в холодильнику.
Кількість готового кетчупу залежить від соковитості помідорів і того, наскільки довго ви будете його уварювати.
