Тепер у мене є два прості домашні засоби для герані, які реально допомагають. Без дорогих препаратів і «хімії». Після них навіть слабка пеларгонія стає зеленою, міцною й починає активно цвісти.
Перший рецепт — звичайний крохмаль. Так, той самий, який є майже на кожній кухні. Я беру 1 чайну ложку крохмалю на 1 літр теплої води й додаю ще чайну ложку меду. Якщо меду немає — можна замінити цукром.
Поливаю тільки під корінь, по трохи, щоб не перелити рослину. Уже через кілька днів листя стає яскравішим, а сама герань ніби оживає.
Особливо добре це працює навесні або коли рослина ослабла після зими.
Другий мій улюблений засіб — лавровий лист із корицею. Я беру 2–3 лаврові листки, заливаю окропом і залишаю настоятися приблизно на пів години. Потім додаю пів чайної ложки кориці й доливаю водою до літра.
Цим розчином можна і поливати, і злегка обприскувати листя.
Після такого догляду герань не тільки виглядає здоровішою, а ще й менше страждає від мошок та грибка в горщику.
Але я зрозуміла ще одну важливу річ: жодне підживлення не допоможе, якщо постійно заливати рослину. Герань дуже не любить мокрий ґрунт. Коли земля не просихає, коріння починає задихатися, а листя жовтіє ще сильніше.
Тепер я поливаю помірно — краще частіше, але маленькими порціями.
І ще помітила: під час цвітіння герань потребує набагато більше сил. Якщо в цей момент їй не вистачає вологи чи підживлення, вона починає скидати бутони й квіти швидко в’януть.
Саме тому раз на два тижні я обов’язково даю одну з цих домашніх підживок. І результат мене досі дивує: кущі стоять темно-зелені, пишні, а квітів настільки багато, що іноді майже не видно листя.