Минулого сезону я вкотре переконалась: хороший сорт — це вже половина успіху. Можна купувати дорогі добрива, ставити крапельний полив і щодня бігати біля грядок, але якщо томат слабкий або примхливий — великого врожаю не буде.
Мій фаворит — томат «Севрюга»
Саме цей сорт став для мене справжнім відкриттям. Кущі виросли потужні, міцні, буквально обліплені великими плодами. Помідори красиві, рожево-малинові, м’ясисті та дуже ароматні. Більшість плодів важили по 300–400 грамів, а деякі виростали майже до пів кілограма. На смак — солодкі, соковиті, з легкою приємною кислинкою. Для салатів — просто ідеальні.
Чому тепер саджу тільки цей сорт
Урожайність просто шалена
Це перше, що мене вразило. Кущі були настільки навантажені плодами, що доводилося постійно підв’язувати гілки. У піковий період я реально збирала по кілька відер помідорів щодня. Частину закривала на зиму, частину їли свіжими, а ще вистачало пригостити сусідів.
У багатьох знайомих уже в середині літа томати почали чорніти від фітофтори. А мої стояли здорові майже до осені. Для мене це величезний плюс, бо не люблю постійно обприскувати город хімією.
М’якоть щільна, соковита, насіння мало. Помідори добре підходять і для салатів, і для соку, і для домашніх соусів. Навіть перестиглі плоди залишаються солодкими та не стають водянистими.
Як я доглядала за цими томатами
Нічого надзвичайного не робила. Головне — кілька простих правил:
- формувала кущ у 1–2 стебла;
- регулярно видаляла пасинки;
- добре підв’язувала;
- мульчувала грядки травою;
- раз на 10 днів підживлювала золою та трав’яним настоєм.
Поливала рідко, але рясно — томати це дуже люблять.
Коли люди побачили мої грядки, почали питати назву сорту. Дехто навіть просив насіння ще влітку. І я їх прекрасно розумію. Бо коли щодня збираєш відра великих, солодких помідорів — вже не хочеться витрачати час на інші сорти.