Коли кабачків на грядці стільки, що вже нікому роздавати, я знаю, що з ними робити. Ці ліниві хачапурі готуються швидше, ніж закипає чайник на всю сім’ю. Ніякого замісу, ніякої качалки: змішала в мисці, розподілила ложкою по сковорідці і смаж собі. А пахнуть так, що на запах сходяться всі, хто поруч!
Інгредієнти:
- Кабачки молоді – 1 кг
- Сіль – 2 ч. л. без гірки + дрібка в яйця
- Яйця – 4 шт.
- Сир кисломолочний – 400 г
- Твердий сир – 120 г
- Моцарела або сулугуні – 180 г
- Кукурудзяний крохмаль – 40 г (4 ст. л. без гірки)
- Вівсяні пластівці – 40 г (3 ст. л., подрібнити)
- Борошно – 70 г (5 ст. л.)
- Розпушувач – 1 ч. л. (за бажанням)
- Сухий часник, копчена паприка, чорний перець
Приготування:
Кабачки натираю на крупній тертці, на дрібній не раджу, бо коржі розлазитимуться. Пересипаю сіллю, перемішую і лишаю хвилин на 5-10, нехай віддають сік.
А сама тим часом вбиваю в миску яйця з дрібкою солі і розколочую виделкою, як на омлет. Додаю сир кисломолочний. Трошки розминаю, але навмисне лишаю грудочки: у готовому коржі ці сирні шматочки найсмачніші. Слідом тру моцарелу і твердий сир. Хто має сулугуні, кладіть його, буде ще краще тягнутися.
Повертаюся до кабачків. Відтискаю їх руками так, щоб аж сухі були! Тут лінуватися не можна: залишите сік, і корж вийде мокрим, ще й перевернути його буде морока. Відтиснуті кабачки перекладаю до сирної маси.
Далі всипаю борошно, крохмаль і подрібнені вівсяні пластівці. Крохмаль, до речі, разом із сиром дає ту саму золоту засмажену скоринку, а вівсянка забирає зайву вологу. Приправляю сухим часником, паприкою та перцем, за бажанням додаю ложечку розпушувача. Вимішую і дивлюся на тісто: воно має бути густе, не пливти. Якщо рідкувате, рятує ложка борошна або просто 5 хвилин очікування, вівсянка сама набухне.
Ділю масу на чотири частини. Сковорідку ледь змащую олією, викладаю тісто і розрівнюю ложкою коржем із сантиметр завтовшки. Вогонь середній. Спершу 2 хвилини під кришкою, потім хвилину-дві без неї, поки верх не стане матовим, а низ рум’яним. Перевертаю лопаткою і повторюю: 2 хвилини під кришкою, хвилинка відкритим.
Ще одна зручність: тісто спокійно стоїть ніч у холодильнику, не темніє і не пливе. Тому часто замішую його звечора, а вранці на все про все йде хвилин п’ятнадцять.
Подавати можна зі сметанкою, з часниковим соусом або просто так, з гарячим чаєм. Ці коржі смачні й холодними, тому кілька штук я загортаю чоловікові з собою на роботу. Хоча, правду кажучи, до обіду вони рідко доживають.
