Колись я вистоювала над тазом з малиновим варенням пів дня: пінка, помішування, липка плита. Аж поки не перейшла на цей спосіб. Тепер уся заготовка займає хвилин десять, плита навіть не вмикається, а взимку відкриваєш пляшечку і чуєш аромат, ніби малину щойно зірвали з куща. І головне, вітаміни в такому варенні живі-живісінькі, бо ягода не бачила вогню.
Інгредієнти:
- Малина свіжа – 10 л (відро)
- Цукор – 2 кг
Так, ви не помилилися: лише два кілограми цукру на ціле відро ягід. Зберігання в морозилці дозволяє не засипати малину цукром під зав’язку.
Приготування:
Малину перебираю від сміття, листочків та жучків. Свою, дачну, не мию, вона в мене з екологічно чистого місця, а от куповану раджу обережно сполоснути і обсушити.
Пересипаю ягоди у велику харчову миску, у мене на 10 літрів, і засипаю цукром. Беру дерев’яну лопатку і просто добре перемішую. Малина ягода ніжна, соковита, тому цукор розчиняється майже миттєво: дві-три хвилини, і в мисці вже з’являється сироп. Усе, варення готове! Ні варити, ні настоювати не треба.
Залишається розлити. Для цього тримаю пластикові пляшки з-під мінералки на 1,5 літра, добре вимиті та висушені, підійдуть і літрові з-під молока. Вставляю в горлечко лійку і дерев’яною лопаткою підштовхую ягоди, вони чудово проскакують досередини разом із сиропом.
З відра малини виходить 7,5 літра варення, це п’ять пляшок по півтора літра. І ще лишається трохи «на пробу», до чаю того ж вечора, це в нас уже традиція.
Пляшки відправляю в морозильну камеру. Там таке варення спокійно живе два-три роки і не втрачає ні кольору, ні аромату, ні користі.
Взимку дістаю пляшку, даю трохи відтанути і відсипаю скільки треба: до чаю, на млинці, в сирники або просто ложкою, коли хтось у домі шморгає носом. Пахне літом на всю кухню!